Обмеженість вибору?

Миколаївська церква у Святогірську – переможець ВЛП-2013. Автор — Дмитро Балховітін, CC-BY-SA-3.0

Громадська організація «Вікімедіа Україна» проводить в Україні фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» вже втретє. Тож вона має вже чимало інструментів, які полегшують формування списків на підготовчому етапі і роботу журі на підсумковому. Зокрема, оцінювання конкурсних робіт проходило спочатку онлайн: між членами журі випадковим чином розділялися фотографії так, щоб кожне окреме фото бачили принаймні двоє оцінювачів. Обрані в такий спосіб серед тисяч робіт світлини, були об’єктами обговорення на підсумковому засіданні.

Цього року оргкомітет вирішив відмовитися від підсумкового засідання журі. Визначення переможців відбувалося в кілька етапів онлайн. І статистичний інструмент очікувано дав збій. Мене, як члена журі конкурсу попередніх років шокувало, що пам’ятка-переможець минулого року – Святогірська лавра, – представлена в цьогорічній кращій десятці аж двома фотознімками, одне з яких – на третій позиції. А Комплекс споруд Хотинської фортеці XIII–XVIII ст., що замикав трійку лідерів 2012 року, нині у дещо іншому ракурсі опинився на четвертому місці. Викликає подив і наявність на перших двох призових місцях композиційно схожих зображень внутрішніх оздоблень церков. Такі очевидні «ляпи» мали бути виправлені в процесі роботи журі, зокрема, на очному засіданні, але статистична точність виявилася вищою, ніж здоровий глузд. Невже у нашій країні обмежена кількість унікальних пам’яток? Таке враження, що колосальна підготовча робота, в результаті якої кількість конкурсних об’єктів зросла за рік з 50 до 70 тисяч була марною…

Журі 2012 і 2013 року формувалося за принципом рівномірного представництва професійних фотографів, пам’яткознавців та редакторів Вікіпедії. Цього року серед 18 членів журі виявилося лише чотири історики. Це, на мою думку, також сприяло певній обмеженості остаточного вибору. Загальне враження про конкурс виправили хіба що переможці в спеціальних номінаціях, зокрема, неперевершені зразки дерев’яного зодчества.

Звичайно, кількісні показники ВЛП вражають, але організаторам потрібно зважати ще й на національні культурні особливості, щоб кожна світлина в кращій десятці була не просто красивим зображенням, а представляла певний пласт віковічних традицій нашої землі.

Євген Букет,

член журі фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» 2012 та 2013 років

Advertisements
Опубліковано у Аналітика, Конкурси, Публікації | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s